Ось уже півроку свекруха не розмовляє з моєю дочкою Аліною – у що навіть важко повірити. Під час одного з візитів, коли Аліна привітала бабусю, то отримала у відповідь лише кивок. Незважаючи на спроби Аліни поговорити з нею, розповісти про свої шкільні успіхи, моя свекруха ніяк не відреагувала. Мене глибоко зачепила така поведінка, і я звернулася до неї після того, як відправила Аліну погуляти.
Свекруха виправдала своє мовчання тим, що Аліна бреше, і навіть вимагала вибачень. Як виявилося, Аліна, перебуваючи в гостях у бабусі, випадково забруднила диван маркером і безуспішно намагалася відмити слід, але у результаті просто приховала його за пледом. До цього в Аліни з бабусею були близькі стосунки, незважаючи на схильність моєї доньки до різних витівок, характерних для дітей її віку. Однак тривала холодність з боку свекрухи створювала важку атмосферу в будинку, що позначалося і на мені, і, звісно, на Аліні.
До цього випадку я завжди поважала свекруху, вважаючи її мудрою та розуміючою. А потім я згадала слова чоловіка, що у дитинстві вона застосовувала і до нього подібні методи мовчазного впливу. Аліна, хоч і не була обділена батьківською турботою, часто залишалася з бабусею через мою зайнятість на роботі. Нині вона більше надана сама собі. Незважаючи на напругу, я не наважуюсь повністю розірвати стосунки зі свекрухою, яка тепер приїжджає рідше, проводячи весь свій вільний час на дачі. Як впоратися з цією ситуацією? І чи розумно з її боку тримати таку образу на маленьку дитину?