Довгий час я намагалася зрозуміти свою матір. Вона прожила все життя з чоловіком, який неодноразово зраджував їй з самого початку їхнього шлюбу. Мій батько, не обтяжений принципами, ніколи не дотримувався своїх подружніх обітниць. А мій дід, її батько, який уособлював собою строгу патріархальну постать, чинив опір будь-якій думці про розлучення, дотримуючись традицій, що жінка повинна покірно терпіти поведінку чоловіка.
У дитинстві я не розуміла справжньої природи частих візитів «друзів» моїх батьків, які іноді приносили подарунки. Я цінувала увагу, не розуміючи, за яким фасадом вона ховається. Коли я підросла, реальність становища моєї матері стала для мене очевиднішою завдяки втомленим зморшкам на її обличчі, які вона намагалася приховати за допомогою макіяжу. Через стрес вона мала кілька переривань вагітності, що дуже позначилося ще й на її психічному здоров’ї.
Переломний момент настав, коли я перейшла в підлітковий вік – і моя мати стала люто захищати мене від будь-яких проблем, пов’язаних з поведінкою батька. Якось вона поспішно зібрала невеликий рюкзак з речами першої необхідності, картками, грошима та нашими документами – і ми втекли в аеропорт. Ми навіть не оглядалися, тікаючи від гнітючого життя, яке знали. Ми продали все, що могли – і на виручені гроші купили квитки, щоби почати життя заново в іншій країні. Цей новий початок став можливим завдяки хоробрості моєї матері. Якби не вона, на мене могла б чекати така ж доля, як і у неї. А тепер у нас нарешті стабільне життя, повністю вільне від минулого.