Зачиняючи двері після відходу сусідки, Катерина міркувала про те, як не стати нав’язливою свекрухою. Незважаючи на свої наміри, вона переживала за сина Стаса, який все ще був неодружений. На тлі цих думок пролунав дзвінок Стаса, який повідомив про швидкий візит своєї дівчини. Катерина з жахом кинулася готуватися, згадуючи, як вона сама нервувала при зустрічі зі свекрухою, яка виявилася прихильною та доброю.
Пізніше, познайомившись з дівчиною Стаса, Вікою, Катерина знайшла її впевненою у собі та привабливою, що контрастувало з її власною сором’язливістю у юності. Віка поділилася своїми планами та прагненнями, що справило на Катерину велике враження. Тоді ж, дізнавшись про виховання Віки в інтернаті без батьків, Катерина перейнялася до неї симпатією та пообіцяла свою підтримку та любов.
Настало весілля, і Катерина прийняла Віку як рідну, пропонуючи незмінну допомогу, особливо коли дізналася про її вагітність. Проте Віка зберігала дистанцію, вцідстоюючи свою незалежність і відмовляючись визнавати у Катерині материнську постать. Незважаючи на спроби підтримати невістку та онуку, Катерина зіткнулася з відмовою, і Стас зрештою закликав її дати Віці волю. Пригнічена тим, що її вважають владною, Катерина розмірковувала про свої дії, відчуваючи відчуження від сім’ї, і розмірковувала про свою роль і наміри, намагаючись знайти тонкий баланс між підтримкою та вторгненням у особисті стосунки подружжя.