Героїня моєї історії – моя близька подруга, яка мирно уживалася зі своєю сім’єю та чуйною свекрухою, яка надавала їй вільний час для різних, у тому числі й особистих справ. Однак гармонія в їхній сім’ї порушилася, коли свекруха зазнала тяжкої травми, що призвело до тривалого перебування в лікарні та подальшої залежності вдома.
Спочатку моя подруга покірно допомагала їй у догляді та роботі по дому, але, у міру одужання, свекруха почала користуватися цією підтримкою, вимагаючи уваги з дрібниць, незважаючи на те, що була цілком здатна обслуговувати себе сама. Така поведінка переросла в її повну залежність, і тепер моя подруга була перевантажена обов’язками догляду за свекрухою, жертвуючи своїм особистим часом і благополуччям.
Наприкінці нашої зустрічі моя подруга зізналася, що відчуває зневагу з боку чоловіка, що спонукало мене запропонувати самоаналіз з приводу її надмірної підтримки свекрухи. Однак така моя відвертість була зустрінута з її боку серйозною образою, оскільки вона сприйняла мої слова як критику, а не як погляд з боку. Вся ця ситуація підкреслила тендітний баланс між турботою про родичів та збереженням власного життя та кордонів. Я не шкодую, що висловила свою думку. Далі вирішувати вже подрузі…