Поки невістка готувала вечерю, я дякувала їй за те, що вона утриувала мій новий будинок у теплі та затишку. Але мені відразу стало зрозуміло, що вона від мене знову чогось чекає. Я тільки-но повернулася з роботи за кордоном, і невістка знала, що приїхала я не з порожніми руками. Так, я планувала сюрприз для них, але уважно спостерігала за їхньою реакцією. Я запитала про свою кімнату в новому будинку, що невістка проігнорувала, а син нерішуче згадав, що вони обладнали для мене літню кухню з туалетом на вулиці.
Або, за словами сина, я могла б переночувати у своєму старому будинку. За вечерею невістка побіжно поцікавилася, скільки грошей я привезла. Я прямо сказала їм, що цього разу не варто сподіватися на мою фінансову підтримку. Їхнє здивування було очевидним з огляду на те, що протягом 15 років я матеріально підтримувала їх, працюючи в різних країнах Європи. Вони ще не знали, що я вийшла заміж в Італії. Джозеф, мій новий чоловік, був сином жінки, яку я доглядала довгі роки. Згодом у нас почалися стосунки, і він зробив мені пропозицію, і ми одружилися, перш ніж я встигла поїхати у свою довгоочікувану відпустку на батьківщині.
Я зберігала свій шлюб у таємниці до останнього дня перебування в селі, розкривши його лише тоді, коли їхала назад до Італії. Насамкінець я оголосила синові та невістці, що їм дістанеться мій старий будинок, у який вони хотіли переселити мене – це був мій прощальний удар по їхній невдячності. Адже спочатку я планувала як сюрприз для них мій новий будинок. Спочатку вони тримали образу, але потім почали дзвонити, вибачатися та просити грошей. Я твердо стояла на своєму, нагадуючи їм щоразу, що вже віддала все, що могла, і тепер вони повинні самі подбати про себе. Влаштувавшись у новому житті, я почувала себе виправданою тим, що після довгих років зневаги нарешті поставила своє щастя на перше місце.