Коли я робив пропозицію Лізі, все здавалося ідеальним. Вона була життєрадісною, привабливою і завжди в центрі уваги. Однак, вирішивши переїхати і пожити разом перед весіллям, я зіткнувся з реальністю, яка була далекою від моїх очікувань. Перші кілька днів спільного життя виглядали як нескінченне свято. Ліза запрошувала друзів, замовляла їжу з дорогих ресторанів та щодня приміряла нові вбрання. Все це було весело, доки я не зрозумів, що моя майбутня дружина ніяк не бере участі в домашньому побуті.
Одного вечора, після того, як гості пішли, я вирішив поговорити з нею. «Ліза, ти не думаєш, що нам варто трохи зменшити витрати? І, можливо, спробувати готувати вдома?» – Обережно почав я. Вона здивовано подивилася на мене. «Готувати? О, я ніколи цього не робила! Давай просто продовжимо замовляти їжу. Це ж так зручно!» Мені стало ясно, що Ліза дійсно не уявляє життя без постійних розваг та розкоші. До кінця тижня квартира нагадувала поле битви: речі валялися всюди, а посуд накопичився в раковині у формі гори.
«Ліза, нам треба поговорити,» – сказав я, відчуваючи, як напруга наростає. «Ти справді готова до заміжжя? До життя, де доведеться не тільки розважатися, а й ділити обов’язки?» Її відповідь була короткою: «Напевно, я просто не готова змінювати свій спосіб життя.» Ці слова були як холодний душ. Того ж тижня я вирішив скасувати весілля. Ми обидва зрозуміли, що хоч і любимо один одного, але наші уявлення про сімейне життя дуже різні. Це було непросто, але важливо для обох, щоб у майбутньому ми могли знайти тих, хто поділяє наші життєві цінності та готовий до компромісів, необхідних для щасливого спільного життя.