Я завжди вважала, що найважливіше у житті — це сім’я. Я пенсіонерка, і хоча життя не балує мене достатком, мої двері завжди відчинені для мого сина, Олексія, який живе по сусідству. Але останнім часом я почала помічати, що мої невеликі заощадження зменшуються набагато швидше ніж раніше. Особливо це стало очевидним після того, як Олексій попросив мене позичити гроші на медичне обстеження. Він здавався таким стурбованим, що я без роздумів віддала йому останнє. Весь наступний місяць я ледве зводила кінці з кінцями, купуючи собі найдешевшу їжу.
Проте переконання, що здоров’я мого сина — це головне, допомагало мені пережити цей період. І ось одного разу я почула від сусіда новину, яка буквально приголомшила мене. Він сказав, що бачив, як Олексій купив нову машину. Спершу я не повірила, але потім вирішила з’ясувати правду. — Олексію, любий, заходь на чай, треба поговорити, — покликала я його одного весняного вечора. Коли він прийшов, я одразу перейшла до справи: — Сину, ти казав, що тобі потрібні гроші на обстеження. Ти в порядку? Як пройшло? Олексій трохи зам’явся, його погляд вислизав від мого. — Так, мамо, все гаразд, не хвилюйся. Обстеження показало, що зі мною все гаразд. – А машина?
Сусід казав, що ти купив нову машину. Це правда? Обличчя Олексія зблідло. Він опустив очі і, нарешті, зізнався: — Так, мамо, це правда. Вибач, я справді брав гроші не на обстеження… Мені було дуже боляче це чути. Я дивилася на нього та зрозуміла, що йому соромно. — Я просто хотіла, щоб ти був чесний зі мною, — тихо сказала я. — Немає нічого дорожчого за довіру, особливо між матір’ю та сином. Олексій кивнув, і я побачила в його очах щирий жаль. — Вибач, мамо. Я обіцяю виправитись. Я намагатимусь більше допомагати тобі, не тільки словами. Ця розмова була важкою, але вона допомогла нам обом усвідомити, як важливо зберігати відносини, засновані на чесності та підтримці.