Віра Павлівна готувалася до приїзду сина та його дівчини, розмірковуючи про свої життєві злети та падіння. Колись вона була одинокою матір’ю, їй довелося пережити і втрату батьків, і десятирічну боротьбу сина із залежністю від заборонених речовин… Радість прийшла, коли син упорався зі своїми проблемами, познайомив матір зі Світланою та оголосив про їхній шлюб. Вони жили всі разом, були дружною сім’єю, доки знову не сталася трагедія .
Син Віри повернувся до старих звичок і зрештою пішов із життя, залишивши її та Світлану підтримувати один одного. Згодом Світлана зустріла іншого чоловіка на ім’я Анатолій, і Віра боялася, що знову залишиться сама. Однак Анатолій, сирота, як і Світлана, зрозумів, що Віра та Світлана пов’язані один з одним і запропонував їм жити разом, знову як велика дружна родина. Самотність Віри змінилася новим почуттям тепла та турботи сім’ї.
Через рік після весілля Віра зраділа, коли Світлана та Анатолій назвали свою дочку на її честь. Радість жінки була безмірною, коли вона обійняла внучку. За мить її життя сповнилося надією та любов’ю, завершивши шлях, відзначений горем та втратами.