Мені вже 57 років, у мене є син Антон, який мешкає тепер окремо від дружини та сина. Спочатку я була засмучена через те, що моя невістка не дарує мені онука. Але через роки, коли це сталося, я раптом усвідомила, що мій онук Арсен – вкрай невихований, і цю рису я приписую діям його матері. Поведінка Арсена, що супроводжувалася перебоями, істериками та вимогами уваги, стала нестерпною, що в результаті і призвело до відходу Антона з сім’ї.
Протягом шести років моя невістка Інна сиділа вдома з Арсеном, зосередившись виключно на його освіті, але нехтуючи дисципліною. Незважаючи на успіхи мого онука у навчанні, вона не наважувалася віддавати його до школи, воліючи продовжити його дитинство якомога довше. Останньою краплею для Антона став інцидент, коли Арсен пролив чай на його дорогий ноутбук, що призвело до серйозної сварки між Інною та моїм сином.
Цей інцидент спонукав Антона негайно з’їхати, подати на розлучення та припинити спілкування з Інною, її матір’ю та сином. Коли Інна зіткнулася з фінансовими труднощами, вона звернулася до мене, але я відчувала, що не зможу їй допомогти. Я звинувачувала саме її у скрутному становищі сім’ї. Антон вирішив лише виплачувати аліменти на дитину, не бажаючи миритися з Інною. Уся ця ситуація підкреслила наслідки поганого виховання дитини та незворотну шкоду, яку це може завдати сімейним відносинам.