Навчена власним непростим досвідом спілкування зі свекрухою, я поклялася триматися на шанобливій відстані від подружнього життя свого сина Володимира. Я навіть віддала свою квартиру Володимиру та його дружині Мар’яні, щоб вони мали свій простір, поки я переїду до села. Це рішення було прийнято з бажання уникнути контролюючої поведінки, яка затьмарила мій власний шлюб. Спочатку все здавалося ідеальним.
Володимир був щасливий, а Мар’яна здавалася ідеальною невісткою. Однак згодом я помітила зміни у поведінці Мар’яни. Невістка стала владною, критикувала Володимира за дрібні помилки та брала на себе контроль над домашніми рішеннями. Ця зміна динаміки призвела до напруги, і незабаром мої візити стали небажаними в їхньому будинку. Спостерігаючи за тим, як Володимир виснажується, працюючи на кількох роботах, щоб задовольнити вимоги Мар’яни вести розкішний спосіб життя, я все більше турбувалася. Незважаючи на мої спроби втрутитися, ситуація погіршувалась, і в результаті Володимир потрапив до лікарні через перевтому.
Вирішивши спровокувати зміни, я повідомила про своє рішення виселити їх з квартири, плануючи натомість здавати її в оренду. Цей радикальний захід мав спонукати Мар’яну зробити фінансовий внесок і оцінити зусилля Володимира. Хоча це рішення і ускладнило мої стосунки із сином, я вважала це необхідним для його благополуччя. Зараз, розмірковуючи про наслідки своїх дій, я думаю, чи не був мій підхід надто суворим. Але я, як і раніше, переконана, що без втручання поведінка Мар’яни так і залишиться безконтрольно. Я сподіваюся, що цей крок не лише забезпечить майбутнє Володимира, а й навчить Мар’яну важливості взаємної поваги та шлюбу.