“Мамо, це Вітя, ми з ним в одній групі вчимося. Він прийшов допомогти мені з курсовою”, – представила Карина Руслана, трохи хвилюючись. Аліса зустріла його привітно, запропонувавши пообідати перед початком занять. На кухні Карина веліла Руслану, який жив у гуртожитку і був завжди голодний, помити руки. Поки вони їли борщ, приготовлений Алісою, Руслан захоплено хвалив його, зізнаючись, що давно не їв так смачно.
Аліса, цікавлячись про хлопчика, який може стати її майбутнім зятем, дізналася, що Руслан живе за 400 кілометрів від їхнього будинку і вирішив навчатися в рідному місті матері, хоч у нього були місцеві родичі. Карина жартувала, що Руслан не вміє відмовляти людям у допомозі, і Аліса захоплювалася цією рисою. Руслан почав часто приїжджати у гості, і Аліса покохала його. Зрештою Руслан зробив Карині пропозицію, виявивши бажання зіграти традиційне весілля, на загальну радість.
Коли в гості приїхала мама Руслана, в коридорі пролунав галас, і Аліса не повірила своїм очам – вони були старими подругами, які мріяли про те, що їхні діти колись одружаться. Карина та Руслан були вражені, дізнавшись, що їхні матері дружили під час вагітності та жартували, що їхні діти одружаться ще до їхнього народження. Одкровення про те, що вони зустрілися завдяки зумовленій дружбі, змусило всіх здивуватися долі, а їхніх матерів – нагадати, що їхнє щастя в їхніх руках.