Після того як моя літня свекруха переїхала до нас, ми зіткнулися з труднощами при адаптації до нового оточення. Вже за тиждень я помітила, що вона часто забуває вимикати світло, газ і воду. “Мамо, ти знову не вимкнула воду?”, – Запитала я, виявивши, що кран відкритий. “Ні, напевно, син знову забув”, – відповідала вона, уникаючи відповідальності. Подібні інциденти стали регулярними: залишали включеним газ і горіло світло. Ми з чоловіком не встигали стежити за цим через наші робочі графіки, а свекруха часто залишалася вдома одна до обіду.
Якось я повернулася до порожньої квартири. Перелякавшись, я подзвонила їй. “Ой, я забула закрити квартиру, коли бігла на зустріч із подругою!”, – недбало пояснила вона. Розчарована, я зустрілася з нею і поговорила віч-на-віч. “Що відбувається? Ви ж не дитина. Ви залишали все включеним, а тепер і квартира не замкнена!” У відповідь вона зневажливо визнала, що в неї відбило пам’ять. Чоловік спробував заспокоїти мене, запевняючи, що так поводиться будь-яка літня людина. Однак я не могла ігнорувати потенційних ризиків, наприклад, затоплення сусідів.
Мої пропозиції пройти медичне обстеження були відкинуті чоловіком як марна трата грошей та часу. Тепер я думаю про те, щоб найняти доглядальницю для забезпечення її безпеки. Я не знаю, як вчинити, балансуючи між необхідністю піклуватися про свекруху та дискомфорт від думки, що їй потрібна додаткова допомога та постійне стеження.