Сергій поспішав додому після відрядження, прагнучи возз’єднатися з дружиною Лікою та дочкою Катею. Зупинившись купити улюблені орхідеї Ліки та пісочні тістечка для Каті, наповнені кремом, він очікував теплого прийому. Однак його зустріла лише Катя, повідомивши, що Ліка нездорова. Сергій зауважив, що кухня завалена брудним посудом, розпитав Катю про нещодавніх гостей, і дізнався, що то були друзі Ліки, які приходили майже щодня. Занепокоєний Сергій поцікавився, як харчувалася Катя під час його відсутності, і з’ясував, що вона задовольнялася фастфудом – піцею, бутербродами та суші. Сергій спробував втішити помітно схудлу Катю, але їхню розмову перервав дзвін посуду, розбудивши Ліку. Її початковий спалах гніву по відношенню до Каті змінилася вдаваним привітанням побачивши Сергія. Сергій висловив Ліці про її зневажливе ставлення до Каті.
Та, захищаючись, заявила, що не збиралася працювати кухарем, і звинуватила Сергія в тому, що він використовує її як заміну своїй покійній дружині Вікторії. Того вечора Сергій згадав минуле з Вікторією та їх з любов’ю обраний будинок, протиставивши його Ліці, яка наполягала на своїй квартирі та не хотіла заселяти простір Вікторії. Розуміючи, що Ліка причаїла образу на Катю, Сергій вирішив, що краще поїхати разом із дочкою. Повернувшись до рідного дому, він усвідомив цінність їхньої незалежності та помилковість очікувань, що Ліка любитиме Катю як рідну. Незабаром життя Сергія та Каті увійшло до нового ритму, наповненого спільною роботою по дому, прогулянками у вихідні та планами на грандіозне святкування Нового року.
Коли Катя попросила запросити у гості свого однокласника Максима, який ніколи не бачив новорічної ялинки, Сергій із радістю погодився. Коли Максим був у них у гостях, Сергій дізнався про труднощі його сім’ї – проблемного батька та працьовиту матір. Сергій з розумінням поставився до їхньої біди і, дізнавшись про хворобу матері Максима, запропонував допомогу. Завдяки доброті Сергія мати Максима, Людмила, дістала роботу на його підприємстві. Незабаром їхня дружба переросла в любов і призвела до шлюбу, в якому обидві дитини були однаково дорогими для подружжя. Сергій та Людмила, нині щасливі у шлюбі, з нетерпінням чекають на розширення своєї родини та вдячні за шлях, який звів їх разом. Вони всім серцем дорожать своїм союзом та створеною ними сім’єю, в якій кожна дитина любима як рідна.