Я зіткнувся з важкою життєвою ситуацією. Моя перша дружина померла від важкої хвороби, залишивши мене одного виховувати нашу 3- річну дочку Софію. Це був важкий час, і я не знав, як упоратися, але усвідомлював, що повинен продовжувати заради своєї дочки. Якби не Софія, я не знаю, чи знайшов би я в собі сили подолати свою депресію. Протягом двох років я виховував свою дочку самотужки.
На жаль, моя мама пішла з життя десять років тому, а теща звинуватила мене у хворобі моєї дружини і відмовилася нам допомогти. Пізніше я познайомився з Надею, яка вже була заміжня і виховувала сина. Наші діти були одного віку, і ми всі дуже зблизилися. Ми з Надею вирішили жити разом, а через рік я таки зробила їй пропозицію. Але за день до цієї важливої події я знайшов записник Наді і побачив, що вона веде записи про те, скільки витратила на Софію, але не на власного сина.
Я розлютився і зажадав пояснень. Надя зніяковіла та заявила, що витрачає на Софію багато грошей. Я був розчарований і вирішив все-таки не робити пропозицію Наді. Я не хочу бути з кимось, хто ставиться до моєї доньки інакше, ніж до рідного сина. Відповідь Наді ясно дала зрозуміти, що насправді вона не дбала про Софію так, як дбала б рідна мати. Я сумніваюся, що нам із донькою потрібна така жінка.