Одного сонячного дня, Зіна, почуваючись неспокійно, вирішила відвідати могили своїх батьків. З цією метою вона викопала у своєму саду кілька квіткових кущів, щоб посадити їх біля місця упокою. Під час прогулянки цвинтарем її вразила краса блідо-рожевих кущів троянд, які прикрашали могилу маленької дівчинки, і вона імпульсивно вирішила викопати пару штук для пам’ятника своїм батькам. Життя Зіни теж не було позбавлене проблем. Стосунки з невісткою Мариною були натягнутими, із сином Андрієм вона бачилася рідко.
Головною її турботою була онука Настя, яку вона обожнювала всім серцем. Того вечора Андрій прийшов до Зини з сумним та стурбованим виглядом. Він розповів, що Настя раптово захворіла, її госпіталізували, але лікарі дивуються з приводу її стану. Зіна, переживаючи за внучку, вирішила звернутися за допомогою до баби Соломії – місцевої ворожки та цілительки. Бабуся, побачивши фотографію Насті, відчула, що хвороба пов’язана з образою покійного. Цієї миті розум повернувся до Зіни : вона зізналася, що зірвала троянди з могили дівчини.
Баба Соломія вилаяла її за такий вчинок. Потім вона закликала Зіну повернути троянди на колишнє місце і вибачитися у покійної. Поспішаючи виправити свою помилку, Зіна пересадила троянди на могилу дівчинки і помолилася за прощення, сподіваючись врятувати внучку. За кілька днів Андрій зателефонував із добрими новинами: Настя йде на поправку і скоро буде виписана з лікарні. Зіна відчула полегшення та подяку, адже отримала цінний урок про повагу до покійних.