На новорічному святі в родині Микитенко маленька Оксана стояла поряд із батьком та отримувала від гостей шоколадки та цукерки. Тітка Наталка, подруга матері Оксани, була вражена ростом Оксани і жартома запропонувала їй поділитися цукерками. Однак Оксана заявила, що ділитися не буде, оскільки вони належать їй, згадавши пораду батька «бути жадібною».
Її батько, Славко, пояснив Наталці, що він жартома порадив Оксані бути жадібною, вважаючи, що в житті вони занадто щедрі і несамостійні. Він захоплювався їхніми друзями Сергієм та Аллою за їхній практичний підхід до життя і сподівався, що Оксана зможе у них повчитися. Оксана, засмучена тим, що її подруга Світлана не змогла приєднатися до неї на вулиці, вирішила на гроші, які їй дав батько, зайти до найближчого магазину. Там вона зустріла літню жінку , яка продавала флісову ковдру, книги та золотий годинник.
Жінка запропонувала Оксані годинник, сказавши, що він чарівний і може виконувати бажання. Розчулена добротою жінки, Оксана віддала їй усі свої солодощі та гроші. Повернувшись додому, Оксана розповіла про зустріч батькові. Увечері батьки повідомили, що в неї незабаром з’явиться сестричка, і вони планують завести собаку. Оксана заснула, повіривши в чари годинника, збираючись купити літній жінці цукерки та книги і запросити її на чай з маминим пирогом.