Моя бабуся Надія, яка, по суті, виростила мене, захворіла, і ні її дочка, моя мама, ні її син Юрій, успішний бізнесмен, не захотіли її доглядати. Юрій запропонував фінансову допомогу, і ми із чоловіком взяли Надію до себе. Ми доглядали її протягом шести місяців, за цей час вона значно одужала. Наші фінансові можливості були обмежені, тому що ми відкладали гроші на навчання дочки в університеті , але ми справлялися, не скаржачись.
Ні моя мама, ні Юрій не виявляли особливої турботи про добробут бабусі під час її хвороби. Тому для мене було здивуванням, коли я дізналася, що, незважаючи на наші труднощі та турботу, Надія відправляла свої пенсійні нкопичення Юрію для оплати навчання його дітей. Це було схоже на зраду, враховуючи наші жертви та відсутність фінансової потреби Юрія. Почуваючись неоціненою та використаною, я відмовилася продовжувати доглядати Надію.
Ми повернули її моїй матері, яка не хотіла брати її до себе, але вона не мала вибору. Незважаючи на періодичні прохання матері забрати Надію, я залишилася при своїй думці. В результаті цього досвіду я зазнала розчарування від вчинку своєї бабусі, яка віддала перевагу своєму забезпеченому синові, а не сім’ї, яка підтримала її у скрутну хвилину.