Іван, сільський парубок, був відомим досвідченим агрономом. Під час непередбаченого візиту до міської лікарні він зіткнувся з Надею – медсестрою, яка доглядала його з помітною увагою. Надя дуже хотіла вийти заміж і після кількох побачень охоче прийняла пропозицію Івана жити з ним у селі, враховуючи його агрономічну кар’єру. Вони одружилися і за сприяння сільської адміністрації звели невеликий будинок, бо Надя воліла не жити з батьками Івана під одним дахом. Мати Івана часто попереджала сина про суворий характер Наді, припускаючи, що він помилився у виборі дружини. Іван, однак, сповнений надії, ігнорував ці побоювання.
Пара створила сім’ю, і Надя взяла на себе управління домашнім господарством, твердо контролюючи все життя. У них народилися син і дочка, і незабаром Іван помітив строгість Наді по відношенню до дітей, яку часто пом’якшував своїм заступництвом. Згодом шлюб ставав все більш напруженим. Іван почував себе пригніченим владними манерами Наді, але водночас відчував, що прищеплені йому цінності зобов’язують його залишитися, як мінімум, заради своїх дітей. Робота стала його притулком. Якось, успадкувавши старий будинок і трохи грошей від своєї бабусі, Іван вирішив збудувати нове житло. Надя не підозрювала про його справжні наміри, уявляючи собі майбутнє у просторому новому будинку разом із великою родиною. Після завершення будівництва Іван переїхав у нове житло зі своїми дітьми, залишивши Надю у старому будинку.
Село гуло від чуток, але розлучення було плавним. Іван та його діти адаптувалися до свого нового життя за підтримки місцевих жителів. Згодом і Надя завела іншого партнера, а Іван ініціював розлучення, поступившись їй усім спільним майном, щоб уникнути конфлікту. Діти росли і процвітали, здобувши освіту, тоді як Іван зажив спокійним задоволеним життям. Якось, подруга його дочки похвалила молодість і зовнішність Івана і запропонувала познайомити його зі своєю матір’ю, Іван, тепер відкритий новим можливостям, з усмішкою привітав цю ідею, задумавшись про майбутнє, яке чекало на нього попереду.