Протягом години Тимофій безцільно переглядав на смартфоні новини, не звертаючи уваги на те, що пишуть “дебіли”, і шукав статтю, яка б могла відродити в ньому бажання жити. Навіть комедія не змогла підняти йому настрій. Роздратований настирливою рекламою, він натрапив на оголошення про безкоштовну морально-психологічну підтримку. Незважаючи на свій цинізм, він зателефонував за вказаним номером.
Голос на тому кінці дроту, стомлений, але уважний, запропонував допомогу. Тимофій виплеснув своє розчарування: втому від життя, монотонність роботи, відірваність від сім’ї, хаос у світі. Жінка зрозуміла його, поділилася своєю безвихіддю, що тільки посилило хвилювання Тимофія – він шукав поради, а не співчуття та добавки до всього. Жінка у слухавці попросила його згадати справді щасливий час, не рахуючи сімейних подій. З небажанням Тимофій згадав свій незакінчений роман “Зречення від раю”, який колись був джерелом єдиної радості в житті.
Дивно, але жінка знала про цей твір із якогось форуму і журилася про його незавершеність. Тимофій зізнався, що життєві обов’язки заважають йому писати. Жінка вказала на заритий талант як причину його нещастя. Вона закликала Тимофія закінчити роман, адже він і так не мав особливих справ. Коли розмова закінчилася, Тимофій знайшов свій старий рукопис. Захопившись, він забувся в часі та просторі і знову знайшов спокій, занурившись у свій вигаданий світ, у якому, як виявилося, були й інші мешканці, крім нього.