Марина та Анатолій, охоплені тривогою, поспішно увійшли до квартири батьків. Їх негайно викликали туди. Мама Марини, Ірина, виглядала тендітною та ослабленою після численних медичних процедур. Коли вони вмостилися, батьки звернулися до них із незвичайним проханням — усиновити хлопчика. Суміш емоцій наповнила кімнату, коли Ірина розповіла про болісний інцидент у минулому, пов’язаний із втратою сина до народження – секрет, відомий тільки їй та її чоловіку Борису. Нещодавня зустріч із цілителькою Бабою Зіною, яка, як відомо, завжди допомагала людям, викликала в Ірини емоційне бажання всиновити та врятувати хоча б одну дитину від самотності та сирітства.
Так співпало, що Марина та Анатолій, які вже мали двох доньок, подумували про усиновлення через проблеми зі здоров’ям та своє бажання мати сина. Пішло відвідування дитячого будинку, де були різні діти. Хлопчик на ім’я Коля, старший і з сумними очима, привернув їхню увагу, ніби благаючи всиновити його. Марина та Анатолій, виконавши всі необхідні процедури, прийняли Миколу у своє життя. Хлопчик швидко адаптувався, встановивши унікальний зв’язок із Іриною, називаючи її “Мама Іра”.
Микола став маяком надії та кохання, особливо для Ірини, яка побачила у ньому подібність зі своїм втраченим сином. Оскільки Ірина зіштовхнулася із серйозною проблемою зі здоров’ям, її родина чіплялася за надію. Але після процедури усиновлення був чудесний поворот подій: Ірина вижила після складної медичної процедури, внаслідок чого у всіх, включаючи лікаря, виникло відчуття, що сталося якесь божественне втручання. Усиновлення Миколи здавалося благословенням, яке приносило радість, надію та сонячні дні в сім’ю, що підтверджувало таємничість того, як дивно іноді розгортається життя.