Щойно Наталя вийшла з магазину, до неї підійшла її подруга дитинства, Тетяна. Вони дружили все життя, жили в одному селі. – А де твій Микола? – Запитала Тетяна. – Він гриби збирає, – відповіла Наталя. Розмова перейшла на чоловіка Тетяни, Олексія, і заповітні бірюзові сережки, подаровані Наталії покійною мамою. Коли Тетяна поцікавилася колишньою подругою Вірою, Наталя швидко змінила тему.
Багато років тому в школі бірюзові сережки Наталії були в центрі уваги. Віра завжди заздрила, а Тетяна захоплювалася ними. Якось, у гарячці, Тетяна кинула Наталці виклик – привести хлопця на своє весілля, посперечавшись на сережки. Наталя, яка насправді не мала хлопця, несподівано зустріла Миколу під час плавання в місцевому басейні. Вона пояснила йому своє становище, і той погодився бути її супутником на весіллі подруги.
На весіллі Тетяни Віра загравала з Миколою, але він не зацікавився нею. Наталя та Микола відчули щирий зв’язок і врешті-решт одружилися. Микола збудував будинок поруч із батьками Наталії, де вони виростили двох дітей. Не дивлячись на всі життєві труднощі Наталія продовжувала берегти і носити свої бірюзові сережки – нагадування про їхню божевільну історію кохання.