Міша Баранов майже всі свої 40 років опирався думки про шлюб. Він виріс у сім’ї, де домінувала мати, і не уявляв, що в цю динаміку можна вписати свою дружину. Навіть переїхавши по роботі в інше місто, він насолоджувався своєю довгоочікуваною свободою і заводив лише швидкоплинні стосунки з жінками. Міша вважав себе недоторканим, вважаючи шлюб «злом» на підставі напружених стосунків з батьками. Потім він зустрів Алісу. Вона була молодша за нього на десять років і заінтригувала його на робочій зустрічі. Міша не міг точно визначити, що саме привабило його в ній, але відчував, що вона особлива.
Після швидкого розвитку їхніх стосунків та безлічі побачень Михайло вперше серйозно задумався про шлюб. Через півроку вони нарешті зіграли весілля. Друзі та колеги не приховували своєї радості, Мишко та Аліса були в захваті один від одного. Але медовий місяць закінчився зненацька. Аліса вимагала від чоловіка уваги та послуху, що призводило до постійних сварок. Усього через три місяці Міша втомився від сімейного життя. Коли він сказав матері, що збирається подавати на розлучення, та не здивувалася, але сказала, що шлюб – це компроміс та відмова від самолюбства. Міша був налаштований рішуче, ті слова не багато змінили, і він подав на розлучення.
Однак час минав, він сумував за Алісою і натрапив на статтю, в якій стверджувалося, що розлучення може виправити незрілу поведінку у шлюбі. Натхненний статтею, Мишко прийшов до Аліси з квітами та вибаченнями. Вони відновили стосунки, але цього разу не поспішаючи. Закохані жили окремо і разом проводили більшу частину свого часу, навчаючись мистецтву терпіння та поваги до особистих кордонів у стосунках. Через три роки Аліса погодилася знову вийти заміж, і їхня друга подорож виявилася в рази більш насиченою, ніж перша.