Стас простояв біля банкомату 15 хвилин, дедалі більше втрачаючи терпіння, поки жінка похилого віку намагалася розібратися з операцією. Дівчина із черги спробувала допомогти бабусі, але їй відмовили. Стас подумав, чи не піти йому до іншого банкомату, але вирішив відмовитись від цієї витівки. Він хотів повернутися додому після втомливого робочого дня, до дружини, Оксани, і дочки, Віри, що чекали на нього, а в іншого автомата могла бути інша бабуся. Ще через 10 хвилин Стас уже роздумував над тим, щоб піти, вирішивши, що зможе зняти гроші вранці.
Взагалі-то він волів операції з картками, але наступного дня вони готувалися до двотижневої відпустки, і їм потрібна була готівка. Вони їхали в гості до друга із сучасним будинком за містом, де немає банкоматів, а Стас любив мати при собі готівку. Наполегливість бабусі нагадала Стасу його власну бабусю, Марію, яку він не відвідував уже три роки. Раптом на нього наринули спогади з дитинства, проведеного в селі, спогади про смачні пироги та варення.
Ностальгія змусила Стаса скасувати поїздку до друга. Натомість вони вирішили поїхати до бабусі. Наступного ранку родина вирушила до села. Зустріч була емоційною. За час перебування у селі Стас пережив приємні спогади, а Оксана вчилася у бабусі готувати. Повернувшись додому, Стас прокинувся вранці від аромату млинців. Оксана приготувала їх разом із домашнім варенням за рецептом, який вона вивчила у бабусі. Ох, що може бути краще за такі дні?!