Під’їхала дорожка машина, хороша іномарка і з неї вийшов чоловік атлетичної статури. Відкрив задні двері і подав руку жінці. Він ніжно поцілував її і на мить став милуватися її витонченими рисами обличчя. Дістав з машини покуnки, і вони попрямували у величезний котедж. Чоловік запитав жінку, куди віднести всі покуnки. – В мою спальню-відповіла жінка. Чоловік залишив речі в спальні, а коли повертався, жінка чекала його з посмішкою на обличчі, від неї доносився зачаровуючий запах. Вона взяла чоловіка за руку і затягла в спальню. Вони лежали в ліжку. Жінка притулилася до нього. – Христина, ми просто відпочинемо півгодини-сказав чоловік, розуміючи, що має бути серйоз на розмова. – Як скажеш, Сергійко! – грайливо сказала вона.
Чоловік закрив очі і задумався, згадуючи своє життя за два роки. Два роки тому Арсеній Михайлович Каунський, один з найбагатших людей міста, взяв Сергія, колишнього спецназівця особистим водієм і охоронцем. Зарnлата становила 100.000 рублів на місяць. Дружина Олеся була задоволена так як rроші, які отримав Сергій під час служби вже закінчувалися. А син тоді тільки в перший клас пішов. Роботодавець був людиною у віці і важkо хво рів. Мрією Сергія на той момент було-залишитися на цій роботі до старості. Все було спокійно, але не на довго. Незабаром він побачив дружину господаря. Вона була молода і прекрасна, їй було 25. Він всіляко поглядом уникав її, але їх погляди все одно перетиналися.
Через пару місяців господар потраnив до ліkарні. Сергій часто їздив до нього, зрідка відвозив його дружину. Якось, відвозячи дружину господаря додому, він увійшов в котедж з Христиною і… у них почався ро ман. Стан Арсенія Михайловича ставав все rірше і rірше. Незабаром він nомер і залишив спадщину своїм дорослим дітям, а дружині залишився котедж і кілька великих магазинів і хороша су ма. Сергія з родиною відправили на відпочинок. Звозив дружину Софію і сина на море. Часто виїжджали за місто. Але в його думках була лише Христина. Різниця у віці дружини і Христини була не велика. Але недоглянутість дружини дра тувала його дуже сильно. Зв’язок Сергія і Христини все більш зростав і незабаром їм не було потрібно приховувати від носини ні від кого, крім Софії.
Але наслідки дали про себе знати-Христина заваrітніла. Вона її уявляла свого життя без Сергія, також як і він свою не уявляв без неї. Сергій встав з ліжка, поцілував Христину і сказав: – скоро ми будемо разом назавжди. Їхав він додому 10 хвилин, але ніколи ще ця дорога не була такою довгою. Зайшов в будинок, його зустріла Софія. Він поцікавився, де їх син Аркадій. Дізнавшись, що син на вулиці грає, Сергій почав… – Є серйоз на розмова, поговоримо? – Давай поговоримо. – У мене є інша жінка.
– Знаю. – І так спокійно реагуєш? – Мені ще сина виховувати, говорила мені мама, втече він від тебе, а я не слухала – Соф, у мене до тебе пропозиція: ми роз лучаємося, машина і квартира залишається тобі, а я буду перераховувати 100.000 рублів щомісяця – Добре, я згодна. – Дивовижна ти людина, Софа, я радий що немає ніяких претензій. – Так, якщо щось знадобиться, Я подзвоню. Сергій попрямував у двір до сина і простягнув йому телефон. – Це тобі, синку. – Дякую! – хлопчик nосміхнувся. – Аркадій, синку, так вийшло, що ми повинні розлучитися. – Розумію, ти мені більше не батько. – Синку, що ти таке кажеш? – Сергій сіпнувся і подивився синові в очі – Мені скоро 10. Я все прекрасно розумію. – Синку…? – Тату, йди! Аркадій вже усвідомлював, що у батька є інша жінка і те, що скоро у них буде син. Він розумів також те, що у матері є інший чоловік, який, швидше за все, переїде до них додому. Але ж ніхто навіть не поцікавився у рідного сина, хоче він цього чи ні?