Степан мав велику родину, серед них – багато родичів. Сім’я підтримувала зв’язок, але збиралася не часто. Коли тітка Ірина попросилася в гості, Степан та його дружина прийняли її з розкритими обіймами. Телефоном вона сказала, що приїде на тиждень, але виявилося, що вона вирішила переїхати до міста на постійне місце проживання, знайти роботу та винайняти квартиру. Щоб справити враження на господарів, вона спекла смачний яблучний пиріг.
Однак після цього тітка Ірина різко змінила свою поведінку : цілий день дивилася телевізор на повну гучність, порушувала спокій сім’ї та з’їдала все, що було в холодильнику, нічого не купуючи натомість. Вона також “керувала” всіма членами сім’ї та взагалі не шукала роботу. Минуло більше місяця, і Степан зрозумів, що тітка з кожним днем стає нахабнішою. У суботу, коли дочка прийшла зі школи, тітка Ірина вимагала від неї піти в магазин і купити їй мінералку, перш ніж зняти взуття.
Степан узяв у дочки ранець, допоміг їй зняти куртку і сказав, щоб вона помила руки перед вечерею. Тітка Ірина почала кричати на Степана, а він спокійно зібрав її речі та викинув у вікно. Потім він виставив її на вулицю – і жінка ще довго кричала і ображала його, стоячи у під’їзді. Через кілька днів йому зателефонували родичі і сказали, що він та його дружина не гостинні та нахабні, а їхні діти – жахливі. Вислухавши їх, Степан повісив слухавку і закинув усі їхні номери до чорного списку. Тепер у хаті тихо, і зухвалих родичів у сім’ї не залишилося.