У мене двоє дітей – син і дочка, обидва одружені та мають свої сім’ї. Син та невістка переїхали до нас у нашу трикімнатну квартиру, що нас із чоловіком цілком влаштовувало. Проте невістка від початку стала проявляти свій характер. Вона хотіла їсти окремо, спати до полудня, прати свої речі окремо від наших.
Мені зовсім не подобалася її поведінка, і я навіть хотіла, щоб мій син із дружиною переїхали назад до свого орендованого будинку. Приблизно тоді в дочки народилася дитина, і в мене з’явилася перша онука. Тим часом у мого сина та невістки ще не було дітей, оскільки Юля була більше зосереджена на своїй кар’єрі, перш ніж завести сім’ю. Невістка поводилася в нашій квартирі як повноправна господиня: викидала старі меблі та купувала нові, не радячись з нами.
Ми сварилися майже щодня, і я більше не могла терпіти її настільки зухвале ставлення до мене. Я вирішила відпочити від постійних докорів та пожити якийсь час у дочки. Однак, коли я попросилася пожити в неї, вона відмовила мені, сказавши, що це будинок її чоловіка, і я не можу жити там без його дозволу. Мені було боляче і прикро, що мої діти поводяться так байдуже щодо мене. Це було тяжке усвідомлення, але я знала, що мені доведеться знайти спосіб жити самостійно і не залежати від моїх дітей і в майбутньому.