Я вийшла заміж два роки тому. У той час я важила 84 кг при зрості 160 з невеликим. Я завжди боролася зі своєю вагою, і хоч би скільки я намагалася схуднути, нічого не виходило. Однак після весілля зауваження чоловіка з приводу моєї ваги стали мене турбувати. Він часто казав мені, що я маю схуднути, і жартував над тим, які у мене великі стегна.
Хоча він говорив це з усмішкою, я відчувала себе ніяково від його зауважень. Його слова підштовхнули мене до того, щоб почати працювати над собою. Я почала консультуватися з дієтологом та записалася до спортзалу. На мій подив, я схудла – і через рік важила 68. Багато моїх друзів і родичів хвалили мене за моє перетворення, і я почувала себе добре. Однак мій чоловік, як і раніше, ставився до мене критично. Він хотів, щоб я продовжувала худнути, і казав, що мені треба більше працювати над собою.
Я була збентежена, але продовжувала діяти. Коли я завагітніла, критика з боку чоловіка різко посилилася. Він казав мені, щоб я контролювала себе і що мій живіт вже надто великий для мого строку вагітності. Я намагалася їсти менше, але почала відчувати слабкість і боялася, що можу нашкодити дитині. Мені було боляче чути образи чоловіка, тим більше, що я ніколи не була настільки худою. Мені було страшно, що навіть якщо я схудну, він все одно буде мене критикувати.