Саме я стала ініціатором розлучення з колишнім чоловіком Петром, тому що більше не любила його і почувала себе найманцем у стосунках. Незважаючи на роботу і турботу про нашу дочку Алінку, мені досі доводилося забиратися, готувати і робити уроки, і при цьому я була морально розчавлена свекрухою. Іноді я затримувалася в офісі до 9 години, аби не йти додому так рано, але ситуація не змінювалася. Рік тому в нашу компанію перевели нового заступника директора Олексія, і ми швидко порозумілися. Він був розумним, з почуттям гумору, і його не лякало те, що маю дитину.
Згодом Олексій зрозумів, що мій шлюб перебуває на межі, підтримав мене, і зрештою я подала на розлучення. Однак Алінка залишилася жити з Петром, тому що в мене не було своєї квартири, і я не хотіла порушувати звичний спосіб її життя. Ми з Олексієм часто брали Алінку собі на вихідні, і я справно платила аліменти Петру, не шкодуючи коштів для цієї мети. Олексій також часто купував нашій дочці іграшки, одяг, прикраси, знаючи, що вони їй до вподоби. Однак я помітила, що Петро теж балував Алінку, хоч не працював уже чотири місяці. Він витрачав гроші на всі дрібниці, і навіть хотів взяти машину на ті аліменти, які я йому платила. Коли я дізналася про це, то була приголомшена ситуацією.
Я розповіла про все Олексію, і він запропонував не давати Петрові грошей, а купувати лише продукти, одяг та шкільне приладдя для Аліни. Ми хотіли забезпечити майбутнє нашої доньки та планували відправити її вчитися за кордон. Однак, коли одного разу я прийшла забирати Алінку зі школи, вона відмовилася йти зі мною, кричачи, що я спеціально намагаюся відірвати її від батька, бо він не має грошей на солодощі і нову ляльку. Я розривалася тим часом, щоб дати Петру гроші і дозволити витратити їх на дрібниці, або не дати йому грошей і змусити його налаштувати нашу дочку проти мене.