Ми з чоловіком, Миколою, познайомилися трохи більше року тому, одразу після його розлучення. Нас познайомили друзі, сподіваючись, що ми зустрічатимемося. Спочатку ми були просто друзями, доки не покохали один одного. Микола був уже одружений і мав двох синів 7 та 4 років, тож у мене не було з ним жодних планів. Останні новорічні канікули він поїхав святкувати із сім’єю, хоча ми й почали зустрічатись, але без серйозних планів на майбутнє. Я не заперечувала, бо планувала святкувати із друзями.
Микола пояснив, що у них із колишньою дружиною різні характери, і він зрозумів це лише тоді, коли в нього налагодилися кар’єра та родина. Вони вирішили розійтися, але залишилися добрими друзями. Ми одружилися спонтанно. Планували купити побільше квартиру, і свою стару він віддав своїй родині. Однак згодом мені все більше не подобалася поведінка Миколи, яка не стосувалася його дітей . Він часто дзвонив своїй колишній дружині за порадою або ходив до неї на обід, що викликало в мене дискомфорт. Я говорила йому про свої почуття, але він захищав її і казав, що вона просто добрий друг.
Останні новини стали для мене несподіванкою. Микола повідомив мені, що зустрічатиме Новий рік зі своїми дітьми та колишньою дружиною, бо це сімейна традиція. Я запропонувала йому запросити своїх батьків до нас додому, але він наполягав, що маю бути з дітьми. Ми посварилися, і я залишилася вдома одна на все свято. Коли Микола повернувся, він приніс мені квіти та подарунки, просячи зрозуміти та пробачити його. Однак у мені щось змінилося, і я почала сумніватися, чи можу я жити з людиною, яка не цінує і не поважає мене.