Під час останніх великодніх свят я повернулася на батьківщину з Італії, щоб відвідати сім’ю. Будучи вдовою, я багато років жила з єдиним сином Іваном та невісткою Наталією, які мали двох дітей. Я виїхала з країни два десятиліття тому, щоб заробити гроші для своєї сім’ї, коли Іван тільки-но вступив до коледжу. Протягом усього цього часу я підтримувала свого сина та його сім’ю, надсилаючи їм гроші, одяг та іграшки.
Я також використала частину своїх заощаджень, щоб купити велику трикімнатну квартиру у центрі міста. Оскільки я приїхала незадовго до Великодня, я не стала особливо готуватися до свята, знаючи, що все одно відвідуватиму сина. Я лише приготувала грошовий подарунок у розмірі 50 євро на день народження моєї невістки. Однак вона, схоже, була розчарована моїм подарунком та сказала, що це просто копійки.
Вона навіть не накрила столу на честь святого свята. Наступного дня Наталя взагалі не запросила мене у гості. Мене зачепила поведінка невістки та відсутність підтримки з боку сина. Незважаючи на мої зусилля підтримати їх стільки років, вони були невдячними та неповажними. Я не могла зрозуміти, чому невістка засмутилася через мій подарунок, адже це було все, що я могла собі дозволити після купівлі побутової техніки для своєї квартири. Цей інцидент залишив на моїй душі гіркий осад. Я почала сумніватися, чи варто допомагати дітям у майбутньому.