Коли Віра вийшла заміж, думала, що сім’я чоловіка прийняла її. Наступного дня після весілля свекруха сказала їй, що вона має взяти на себе все готування. Віра повинна була готувати щодня, а якщо вона хотіла спати, свекруха будила її досить грубим чином і змушувала йти на кухню. Всього за пару місяців Віра хво робливо зблідла, схудла, виглядала втомленою і навіть не могла дозволити собі нову стрижку чи манікюр. Вона була щаслива, що сім’я чоловіка приймає її, як рідну людину, але насправді її використали. Одного разу невістка попросила Віру прибратися в будинку, бо це, мовляв, не зайняло б багато часу.
Тоді вона зрозуміла, що її використовують. Та й її чоловік був байдужий до неї і ставився до неї як до домашньої слуги. Якось бідна попросилася відвідати свою матір, але свекруха не відпустила її і наполягла, щоб вона залишилася готувати їжу на вечерю. Віра вирішила поговорити з чоловіком і поставила йому ультиматум: або він захищає її перед матір’ю, або вони знаходять окрему квартиру, або роз лучаються. Чоловік мовчки йшов поруч із нею на той час. Наступного дня вона пішла на роботу, а чоловік так і не повернувся додому. Повернувшись увечері додому, Віра виявила записку від чоловіка.
Він написав, що йому потрібен час подумати, але він точно не готовий жити окремо від матері. Дівчина почала nлакати. Незабаром вона вирішила, що краще жити без чоловіка, ніж бути служницею у його сім’ї. За кілька днів чоловік Віри повернувся і вибачився. Він сказав, що любить її і що захищатиме її завжди і за всіх. З того часу все налагодилося, свекруха та золока стали доnомагати Вірі на кухні. Її чоловік зайнявся прибиранням, і вони почали більше часу проводити разом. Зрештою, Віра зрозуміла, що іноді потрібно постояти за себе і що стосунkи зовсім не означають бути прислугою. У сім’ї насамперед необхідно поважати себе та бути шановним іншими.