Рано-вранці Надя прийняла душ, включила музику і, як завжди, почала думати про життя. Нещодавно вона розлучилася з Денисом, який став дуже нудним. Навіть коли вона сказала йому, що не збирається витрачати своє життя на підгузки, готування та прибирання, Денис все одно благаючи дивився на неї:
-Надя, Але я любив тебе! І тобі на мене начхати?
Спочатку Денис їй справді сподобався. Він був високим, підтягнутим, розумним та привабливим. Але з погляду характеру він був не тим, хто їй був потрібен. Він завжди питав її, чого вона хоче, але ніколи не виявляв ініціативи сам.
Проте нещодавно він заговорив про шлюб та дітей. Надя не хотіла такого життя : вона вважала, що вони надто різні. Новий заступник директора на роботі привернув її увагу, і вона була готова покинути Дениса.
Потім Надя думала про гроші. Вона мала хорошу зарплату, але вона хотіла більшого. Вона подумувала про те, щоб переконати бабусю помінятися квартирами, дозволивши Наді зробити ремонт та переїхати до більш просторого приміщення.
Бабуся Наді не схвалювала її принципів, вважаючи, що вона жадібна, бо виросла без батька та матері. Мати Наді народжувала без батька, і коли малечі було два тижні від народження, її мати поm ерла.
Коли вона вийшла з душу, подзвонив Денис. Незважаючи на їхній недавній розрив, вона погодилася зустрітися з ним того ж вечора. Вона зрозуміла, що ніхто інший не дбав про неї так, як Денис, і він досі подобався їй. Вона вирішила надати йому ще один шанс.
Того вечора Денис попросив Настю стати його дружиною, пообіцяв захищати та піклуватися про неї. Зрозумівши, що вона майже втратила своє щастя, Надя прийняла його пропозицію.
Тепер Надя мріяла мати сина, схожого на її коханого чоловіка, а Денис хотів дочку, схожу на Надю.