Наша сім’я пережила жа хли ву траgедію, коли ми втратили одну з наших дочок-двійнят, Злату, невдовзі після її нар0 дження.
Моя дружина і я були спустошені, але ми мали залишатися сильними заради нашої іншої дочки.
Це був важкий час, але нам вдалося рухатися вперед і піклуватися про нашу дитину, що вижила.
Через три роки, повертаючись додому, я побачив циганку, яка тримала на руках маленьку дівчинку, дуже схожу на нашу Злату.
Я не міг повірити своїм очам і, повернувшись додому, розповів дружині про побачене. Ми одразу звернулися до поl іції та написали заяву.
За кілька місяців циганку знайшли з дитиною.
Аn аліз підтвердив, що дитина справді була нашою дочкою. Жінка пояснила, що вона втратила власну дитину одночасно з «нашою втратою» Злати, і скористалася плутаниною в лікарні, щоб забрати нашу дочку.
Ми були в люті, коли дізналися, що лікарня збрехала нам про смерть нашої дочки. Вони загубили дитину і придумали історію, щоб приховати свою помилку.
Ми вимагали відповіді, але винні вже звільнилися і пішли з роботи.
Нарешті ми возз’єдналися з коханою дочкою. Те, що ми знайшли її, було дивом, і ми були вдячні за те, що вона повернулася до нашого життя.
Ми, нарешті, змогли дати їй любов і турботу, на які вона заслуговувала, і ми подбали про те, щоб ніколи більше не випускати її з уваги.