Я довго чекала на пропозицію від Віктора, але вона так і не надходила… Проживши разом п’ять років, я захотіла узаконити наші стосунkи. До народ ження нашого сина все було гаразд. Ми проводили романтичні вечори та мандрували разом. Однак після народ ження хлопчика все ускладнилося. Я мала дбати про дитину, будинок і роботу. Віктор ні в чому мені не доnомагав. Все, що він робив – це ходив на роботу, повертався та грав у комп’ютерні ігри.
Якось, прийшовши додому з роботи, я виявила, що Віктор знову нічого не зробив по дому. Раковина була сповнена немитого посуду, а в холодильнику не було їжі. Я була засмучена і запитала його, а що ми їстимемо. Він відповів, що готувати для нього – мій обов’язок як жінки. Саме тоді я нагадала йому, що ми не перебуваємо в заkонному шлюбі і що я йому нічого не вин на.
Я вирішила зводити сина повечеряти в кафе, а Віктор міг сам про себе подбати, якщо такий впевнений у собі. Повернувшись додому, я сказала Віктору, що якщо він не почне поводитися як чоловік і не зробить мені пропозицію, то може йти. Він не сприйняв мої слова серйозно, але я говорила максимально впевнено. На мій подив, наступного дня Віктор зібрав свої речі і пішов. Я зрозуміла, що він не любить мене. Якби він любив, то давним-давно зробив би мені пропозицію і доnомагав би мені по господарству і дбав би про нашу дитину. Якщо чесно, я була рада, що все нарешті закінчилося.