Рік тому моя дочка та її діти поїхали жити до її чоловіка до Португалії. Мій зять поїхав до Португалії п’ять років тому, щоб заробити на життя, тому що вони вічно були в боргах. Тоді моя донька залишилася з дітьми, бо вона була у своїй другій деkретній відпустці і не працювала. Я доnомагала їм, коли могла, і навіть іноді дбала про своїх онуків.
Минулої весни моя дочка остаточно поїхала до свого чоловіка і залишила мені ключі від їхньої квартири. Наступного дня я пішла до них додому, щоб все перевірити: на мій подив, скрізь був безлад. Одяг, іграшки та посуд були розкидані в усіх кутках. Я негайно приступила до роботи і все прибрала, зробивши все, що могла, щоб їхня квартира виглядала трохи пристойніше. Через кілька тижнів мені зателефонувала моя племінниця, попросивши пожити у квартирі моєї дочки зі своїми дітьми. Я погодилася, не питаючи дозволу у своєї дочки, знаючи, що мій зять цього не схвалив би в будь-якому випадку.
Моя племінниця залишалася у квартирі до кінця літа і теж поїхала до Польщі зі своїми дітьми. Коли я повернувся в квартиру, то була в черговий раз вражена, побачивши завданий збиток. Меблі та ремонт були зіпсовані, і я не знала, як все це виправити. Місяць тому моя дочка та її діти повернулися додому, і вона була спустошена, побачивши, в якому стані знаходиться їхня квартира. Я розповіла їй усе, що ще більше засмутило її. Вона вважала, що я не мала права впускати когось у їхню квартиру без їхнього дозволу. Зараз ми з дочкою щосили намагаємося усунути збитки. У нас немає грошей на покупку нових меблів, тому ми робимо все, що в наших силах, щоб відремонтувати хоча б стіни.