Пізно ввечері Віра зателефонувала до Геннадія, коли він втомлено сидів у своєму кріслі після довгого робочого дня. Валентина, його дружина, простягла йому телефон і сказала: -Тобі дзвонять … Минуло більше року відколи Віра дзвонила востаннє, тому Геннадій вагався, перш ніж відповісти, але вирішив таки зняти трубку, думаючи, що, можливо, щось трапилося. Віра говорила з ним так, ніби вони говорили нещодавно, лише кілька днів тому. Вона оголосила, що одружується і їй потрібні гроші на весілля, припускаючи, що Геннадій доnоможе. Геннадій погодився доnомогти дочці та хотів запитати, хто наречений, але Віра вже повісила слухавку.
Геннадій давно знав, що мати Віри, Марина, з дитинства вселяла своїй дочці, що Геннадій – погана людина. Він намагався поговорити з Вірою і зрозуміти її думку, але це було марно. Незважаючи на його зусилля, вони віддалилися один від одного і зрештою роз лучилися. Після їхнього роз лучення Марина зателефонувала до Геннадія, щоб повідомити йому, що у неї від нього дитина. Геннадій продовжив своє життя і незабаром зустрів Валю, жінку, яка теж мала доньку від попереднього шлюбу. Вони поkохали одне одного і побралися. Валя спочатку вагалася, чи приймати пропозицію Геннадія, але зрештою погодилася.
Геннадій та Валя були щасливі разом, і в них народилася ще одна дочка. Геннадій, як і раніше, щомісяця давав Вірі гроші, хоча вони більше не були близькими. Віра закінчила коледж і перестала дзвонити батькові, бо була певна, що він її не любить. Геннадій сподівався, що Віра виросте і зрозуміє, що він завжди намагався бути для неї добрим батьком. Він часто грав з нею, коли вона була дитиною, і навіть куnив їй одного разу її улюблений велосипед. Хоча Віра в результаті не запросила Геннадія і Валю на своє весілля, але подружжя бажало їй всього найкращого і сподівалося, що вона буде щаслива зі своїм чоловіком.