Петро повернувся додому дуже пізно та у веселому настрої. Ірина, його дружина, що вийшла йому назустріч у коридор, сумно опустила очі. -Чому ти така сумна? – Запитав він. -Завтра мій день народ ження, і ти маєш бути щасливою. -Але ви святкуєте вже три дні, – відповіла Ірина, ледве стримуючи сльо зи. -Не звертай на це уваги, – махнув рукою Петро. -Ти приготувала обід? Ірина кивнула головою і пішла на кухню з гіркими думками в голові: “Чому я вийшла за нього заміж?” – дивувалася вона. Я була такою дурною чотири роки тому. Я боя лася залишитися старою дівою всього в двадцять один рік, а Петро здавався таким гарним… І його батьки подарували йому цю маленьку однокімнатну квартиру.
Я мріяла про те, щоб у нас була дитина і ми жили щасливо”, – подумала вона, дивлячись на свого чоловіка, що поїдає суп за столом. “Але у нас немає дитини, і ми навіть не зробили жодного ремонту. Незалежно від того, як часто я забираю, квартира все одно брудна. Вікна старі та дерев’яні. -Давай ще – Петро перервав її роздуми. -І більше м’яса. Ірина налила йому в тарілку ще супу та зітхнула. -М’яса більше немає, – сказала вона. І в холодильнику також нічого немає. -А як ми відзначатимемо мій день народ ження завтра? – здивовано спитав чоловік. -Ти заробляєш коnійки, і все ще просиш суп із м’ясом? -На мою думку, я не єдиний, хто пови нен приносити гроші в будинок! – Заперечив Петро. -Я навіть не знаю, куди ти витра чаєш свої гроші. Усі на одяг? -Про що ти говориш? – Ображено сказала Ірина. -Я ледве можу дозволити собі nлатити за квартиру.
Решта на тебе – щоб ти поїв і одягався. -Нічого не знаю. Щоб стіл був накритий завтра увечері. Прийдуть друзі із роботи! -Які друзі? Такі ж невдахи, як і ти? Ірина сиділа та nлакала, поки її чоловік спокійно спав. Вона зрозуміла, що ніколи не буде щасливою з ним. Наступного ранку вона прокинулася рано і почала готуватися до дня народ ження чоловіка. Вона почистила картоплю і дістала з холодильника квашену капусту та рибні консерви. Петро зайшов на кухню і почав шукати щось для сніданку. -Ти збираєшся готувати на мій день народ ження чи ні? -Сам бачиш, що в холодильнику нічого немає. Я почистила картоплю та зварила капусту. За годину зателефонувала мати Петра і сказала, що прийде приготувати щось на день народ ження. Ірина була здивована та ображена ставленням до неї свекрухи. Приїхали друзі Петра, і він попросив Ірину піти. Коли вона вийшла надвір, її збила машина. Вона прийшла до тями в ліkарні і зрозуміла, що не хоче повертатися до свого чоловіка. Микола, незнайомець, який урятував її, прийшов відвідати її в ліkарні. Він відвіз її до себе додому. Вони разом повечеряли, і Микола запропонував дбати про неї все життя. Ірина зрозуміла, що хоче залишитись з ним назавжди.