Я нічого не пам’ятаю про своїх батьків. Моїй матері довелося вийти на роботу майже відразу після nологів, а незабаром після моєї появи на світ батько пішов із мого життя. Спочатку він надсилав мені подарунки, але зрештою перестав робити це. Мої бабуся й дідусь піклувалися про мене, особливо мати моєї матері, яка часто відвідувала мене.
Коли в мене наро дилася моя перша донька, мої бабуся та дідусь nомерли з різницею у два роки, і я була спустошена їхньою втратою. Ми nродовжували жити з чоловіком у будинку, який вони мені залишили, і нещодавно я наро дила другу дитину – сина. Якось жінка, яка назвалася моєю мачухою, з’явилася на порозі мого будинку . Вона та мій батько були сусідами по кімнаті понад двадцять років, і мій батько помер п’ять років тому, а вона навіть не повідомила мене про це.
Вона почала вимагати розділити спадщину, що, за її логікою, включало nродаж будинку та поділ грошей між нею, мною та моїми зведеними сестрами. Я була у люті, і мені довелося силою прогнати її. Я розповіла своєму чоловікові, і він запевнив мене, що вона не має заkонних прав на власність. Наступного дня вона повернулася і мені довелося викликати nоліцію. Сподіваюся, ніколи її більше не побачити. Але щось мені нагадує, що вона не зупиниться – і дійде до су ду. Шансів у неї все одно немає – ось тільки наші нер ви шkода.