З моїм чоловіком завжди було важко, а з появою нашого сина Віктора все стало складніше. Йосип хотів зробити зі свого сина справжнього чоловіка, але сам він був далеким від досягнення своїх власних стандартів. Одного вечора чоловікові стало погано, і я зателефонувала нашому синові, щоб він відвідав його.
Проте Віктор неохоче погодився, бо працював в цей час. Коли він нарешті приїхав, Йосип наказав йому забиратися з нашого дому і заборонив будь-кому з його родичів дозволяти нашому синові жити з ними. Віктор поїхав жити до друзів. Час від часу ми бачилися з ним, але він був гордий, як і його батько, і відмовлявся брати в нас якісь гроші. Зрештою, він поїхав із нашого міста і відкрив свій власний біз нес, і тепер ми іноді лише розмовляли телефоном.
Через багато років Йосип знову захво рів, і я зателефонувала Віктору, щоб він приїхав додому. Коли він прибув, чоловік був уже не таким, як раніше, і Вікторові було ніяково бачити його в такому стані. Вони трималися за руки, і Йосип nлакав. Наступного ранку мій чоловік nомер, і я розповіла Віктору про коробку з речами, яку батько залишив для нього. Серед предметів були перший малюнок нашого сина, фотографії, рогатка, яку зробив Віктор, та лист до сина. Коли Віктор прочитав листа, він заплакав і довго залишався у кімнаті. Ми мали поминальну вечерю, і Віктор доnоміг організувати nохорон, взявши всі витрати на себе. Це були сумні дні, але я була рада бачити, що мій син нарешті змирився зі складним характером свого батька.