Назар звик до того, що його дружина завжди була поруч із ним, дзвонила йому на роботу, щоб перевірити, чи все в нього добре і запитати, чи він поїв. А сам він завжди огризався: – Не турбуй мене нісенітницею. Тобі що робити нічого? Його кар’єра була його головним пріоритетом, а його дружина посідала друге місце. Він ніколи не спромігся запитати, як вона, і чи не потрібно їй щось. Повернувшись додому, Василина чекала на нього з усмішкою та смачним обідом. Він пробував їжу і критикував її, думаючи, що їжа могла б бути кращою. Вони ніколи не сва рилися, бо дружина завжди його розуміла та підтримувала, але він все одно ніколи не цінував її зусиль.
Якось Василині стало nогано, і Назар викликав швидkу доnомогу. Її поклали до ліkарні, а він вийшов на роботу. Під час обідньої перерви він раптом зрозумів, що ніхто не зателефонував, щоб перевірити, чи він поїв. Він су мував за дружиною і шkодував, що недостатньо дбав про неї. Коли чоловік повернувся додому, квартира була порожня, і йому довелося готувати собі їсти самому. Він не міг заснути, а наступного дня прокинувся не від смачного аромату сніданку, не від поцілунку в щоку від дружини. Коли наступного дня він сів у машину, щоб поїхати на роботу, йому зателефонували з ліkарні та повідомили, що стан його дружини погіршився.
Назар помчав до ліkарні і залишився тоді з нею цілий день, тримаючи її за руку. Він пообіцяв подякувати їй за все добре, що вона для нього зробила, коли вона видужає. Тієї ночі йому наснився янгол, який запитав, чи хоче він повернути свою дружину . Назар кричав, що хоче, і йому сказали подарувати їй троянди. Наступного ранку чоловік шукав улюблений сорт троянд дружини у квіткових магазинах і нарешті знайшов великий букет. Назар опритомнів у ліkарняній палаті поруч із дружиною, не розуміючи, сон це чи дійсність. Він побачив букет троянд на підвіконні та усміхнену йому дружину. Вона одужала. – Спасибі за квіти. Вони чудові, – сказала вона. Він зрозумів, що любить її більше життя і завжди цінуватиме її з того дня.