На жаль, я не можу сказати, що наша родина була щасливою. Все спочатку пішло по похилій. Відразу після шлюбу з’ясувалося, що ми з чоловіком дуже різні люди, знайти спільну мову було важко. А потім і моя хвороба ще більше посилила ситуацію. Я була змушена часто перебувати в ліkарні, а це ще більше віддалило нас із чоловіком. Він рідко мене відвідував, а мені зануреність у свої проблеми заважала приділяти увагу нашим стосункам.
І ось мене виписали на день раніше, я повернулася додому і була впевнена, що чоловік буде радий такому сюрпризу. Але тут він виявився в обіймах іншої жінки , що мене дуже зачепило. Терпіти і миритися зі зрадою я не стала, це стало останньою краплею, і я подала на розлучення. Справа дійшла до суду, чоловік вимагав, щоб донька залишилася з ним. На жаль, взявши до уваги мій стан здоров’я, суд вирішив залишити доньку з батьком.
Я тяжко перенесла цю обставину. Зараз я якнайчастіше намагаюся бачитися з донькою, працюю і сплачую аліменти, дуже сподіваюся одужати до кінця і оскаржити рішення суду. На моє переконання, діти мають жити з мамою, якщо батьки розлучилися.