Микола та Любов прожили у шлюбі двадцять років, дітей так і не нажили. Але жили вони дуже дружно разом, ніколи не лаялися, Коля був дуже ласкавий до дружини, часто їй дарував букети та робив компліменти. А одного разу Коля її поставив перед фактом: -Нам з тобою доведеться потіснитися, у нас гостя буде. -Яка?
-Пам’ятаєш мою племінницю Катю? -Ну так, але давно її не бачила. -Вона до столиці приїхала вступати, житиме з нами під час навчання. Любі не сподобалося, що чоловік із нею не порадився з приводу такого важливого питання, але вона сперечатися та висловлювати невдоволення не стала. Проте , з перших днів приїзду Катя поводилася просто огидно! Їй поступилися вільною спальнею.
Буквально протягом кількох днів вона влаштувала там бардак: усюди валялися фантики та речі. По хаті вона нічого не робила, тільки їла і наводила безлад. Бачачи невдоволення дружини, Микола її заспокоював: -Вона молода ще, нічого не розуміє, у цьому вся справа. -У її віці я вже була твоєю дружиною. Микола замовк. Через місяць Люба не витри мала і грубо попросила гостю перебратися жити до гуртожитку. Чоловік трохи образився, але Любов не шkодувала ні про що.