-А я вам курочку домашню принесла і варення! – Почала перераховувати Інна Володимирівна, коли влаштувалася у машині доньки. -Ой, мамо, ну дарма ти все це з собою тягнеш. У місті можна все у супермаркеті куnити! -Але домашнє зовсім інше, – заперечила жінка. Дочка знизала плечима. -Я особливої різниці не відчуваю. Коли вони дійшли до квартири , онук був дуже захоплений комп’ютером.
-О, бабусю, привіт! – сказав він і розвернувся назад до екрану. Інна дуже хотіла його обійняти, але стримала порив, щоби не заважати. Наталя нетерпляче дивилася на годинник. -Мам, ти вибач, я сильно поспішаю на зустріч, гаразд? Інна Володимирівна жила в селі зовсім одна і дуже су мувала за донькою, яка після навчання віддала перевагу жити в місті. Вона там же вийшла заміж.
Щоправда, шлюб довго не продовжився, але в результаті наро дився онук, якого Наталя дуже любила. До села дочка не приїжджала, посилаючись на зайнятість. Під час цього візиту Інна раптом виразно зрозуміла, що донька з онуком на неї не чекають. Зазвичай вона сидить одна в квартирі, адже чекає цього дня цілий місяць, багато часу та грошей витра чає на дорогу! Після цього осяяння жінка вирішила поїхати додому раніше, затамувавши смуток та образу в серці.