Григорій скуштував ложку супу і зморщився. -Олено, ну хто тебе вчив готувати, га? Моя мама набагато смачніше готує! Я сто разів тобі казав, щоб ти взяла в неї рецепт. Дівчині було неприємно слухати таке від коханого: -Але це за її рецептом… -Ну Тоді це просто ти у мене криворучка. Невже зовсім безнадійна?
Дівчина підібгала губи і пішла в іншу кімнату, приховуючи сльози, що навернулися. Так було не лише у сфері кулінарії . Вони з Єгором були одружені вже два роки. Він був завжди незадоволений: -Моя мама по-іншому заправляє ліжко! Ось ти невміла у мене, звичайно! -Навчись стилю у моєї мами. Ти бачила, як елегантно вона підбирає вбрання? Вимовляв він їй свою думку завжди в жартівливій формі, але це було не менш приkро.
Подивившись на своє заnлакане обличчя, Олена відчула гострий укол жалості до себе. І тут у її голові прозвучала дуже виразна думка: “Так більше nродовжуватися не може.” Піддавшись імпульсу, дівчина почала збирати свої речі. Чоловік із апетитом доїдав суп, коли почув див ний шум у передпокої. Він підвівся, щоб подивитися що там. -Ти Куди це зібралася? – спохмурнів він, побачивши валізу. -Іду від тебе.