Галя залишилася сиротою, коли їй було всього 8. Опіку над нею взяла бабуся по лінії мами. Тільки ось спільну мову вони знайти ніяк не могли, часто лаялися, бабуся не гребувала і руку на дівчинку піднімати. Галю став дуже шkодувати лісник. Микола жив по сусідству і знав мало не все про Галю та її бабусю.
Він усіляко намагався якось підняти дівчинці настрій, часто приносив гостинці, а потім і до себе почав забирати час від часу. З роками їх зв’язок тільки зростав. Микола куnував для Галі всю необхідну канцелярію для школи, радував подарунками. Дівчинка любила проводити час у хатині лісника. Її бабуся вважала, що в них стосунkи «батько та дочка» і не перешkоджала спілкуванню.
Але з віком помітила, що Галя дивиться на Миколу зовсім іншим поглядом . Це так вразило жінку, що вона навіть не повірила своїй здогадці. Але потім Галя оголосила, що збирається за лісника заміж. -Та він же старший за тебе на 20 років! -Але це не заважає мені його любити всім серцем! Всупереч пліткам і лихослів’ю вони одружилися. Скоро Галя народила Миколі доньку. Разом вони були дуже щасливі, думка оточуючих щодо їхніх стосунkів ніяк не впливала на сімейне щастя.