Колиաні однокурсниці Оксана та Валя не бачилися вже півроку. Валя запропонувала посидіти в кафе, попліткувати. Оксана погодилась. Вона розуміла, що Валя хоче дізнатися, як розвиваються її стосунkи з Олексієм. Ще б пак, адже вона так нахвалювала його минулого разу. – Ну ходімо, – погодилася Оксана. Найближче кафе виявилося дуже затишним. Валя ще якийсь час чекала, поки Оксана сама розговориться, але не дочекавшись, спитала: – Що ж ти нічого не розповідаєш про свого Олексія? – Не хочеться згадувати цього невдаху та нахлібника. – Що? – Валя справді була здивована. Почуте йшло в розріз із колишніми висловлюваннями Оксани про її хлопця. – А як же щедрі подарунки, ненав’язлива турбота та увага, прогулянки на яхті. Вигадала все, чи що? – Скажеш також. – Образилася Оксана. – Все так і було, тільки мені слід бути розумнішою і поцікавитися, на які кошти він так шикує. Вважала, що якщо витра чається, значить і заробляє відповідно. – А що? Невже не заробляв? – Як потім з’ясувалося – ні.
Та й виявився охоронцем, його з роботи й попросили. Я подумала, що в цьому нема нічого страաного. Знайде іншу роботу. Але, щоб знайти, потрібно шукати. І знову пізно зрозуміла, що байдикувати йому було звичніше, ніж працювати. Уявляєш, не посо ромився попросити у мене в борг. А я, як дурепа, віддала йому всі свої заощадження. – А на що попросив? – Ні на що конкретно. Просто сказав, що терміново потрібні гроші, і не могла б я йому доnомогти. А я тоді nродовжувала перебувати в ейфорії … Коротше, мої заощадження ми з ним швиденьkо пустили на вітер. – Ви з ним?
– Так, він же nродовжував приносити квіти і водити мене по ресторанах. Коли гроші скінчилися, він знову попросив їх у мене. – Ось кретин. – Це я кретинка. – Що? Знову дала? – Та не було чого давати і ні, вдруге не дала б. Я тоді наговорила йому багато чого неприємного. Але більше для того, щоб підстебнути його, а не скривдити. Але він образився. Зник на два тижні. За цей час я все про нього дізналася. І виявилося, він шикував за рахунок кредитів, бо й раніше не дуже багато заробляв. А потім і на мої гроші позарився, гад. Вчора знову приходив, говорив, мовляв, любить мене, як нікого і ніколи. А я не приховувала, що все про нього дізналася. “Не вірю”, – сказала, – “у твої почуття, ти тільки себе і любиш.” І ще багато чого. Він розлютився і образив мене, від великої любові, очевидно. Так що, я ще довго шарахатимуся від мужиків, поки знову не довірятиму їм.