Дзвінок у двері пролунав у суботу, опівдні. Тамара пішла відчиняти. Прийшла якась дівчина бляклої зовнішності. – Добрий день. Ви Тамара? – Так. Чим зобов’язана? – Дозвольте увійти, і я все поясню. – Проходьте. За три хвилини, на кухні. – У нас весь офіс шепочеться, що ви вирішили піти від чоловіка. Це так? – Запитала дівчина. – Вам яка справа до цього? – обурилася Тамара. – Пліткують, що це через те, що у Олега Петровича шашні з новою секретаркою, тому ви йдете від нього.
– Та вам яка справа до Олега?! – Мені його шkода. Він такий нещасний ходить. І я і є його нова секретарка. Ну подивіться на мене і порівняйте із собою. Ну хіба я можу вам скласти конкуренцію? Немає між нами нічого, — ледве не nлачучи сказала дівчина. – Так ось у чому річ? – Посміхнулася Тамара . – Як вас звати? – Віка. – Ось у чому справа, Віка. Я справді йду від чоловіка, але не через плітки, а тому що розлюбила його. – Хіба можна розлюбити такого чоловіка?! – Олег вам подобається? – усміхнулася Тамара.
– Ну так. Трішки. – Віка, скільки вам років? – Двадцять один рік. – У вас все попереду. І заkохаєтеся, і розлюбите, і роз лучитеся… А я не маю часу більше вести порожні розмови. У мене на сьогодні багато чого заплановано. Викиньте ви ці плітки з голови. Люди пліткували і будуть розпускати плітки… І ось ще. Тримайте. Дарю, — Тамара простягла Віці коробочку з парфумами. – Що це? – Запитала Віка. – Це парфуми з улюбленим ароматом Олега. Він просто мліє від цього запаху. І ще. Ви сходіть до візажиста. Повірте досвідченій жінці, зараз ви виглядаєте як недоглянутий кущ троянди. На трієчку. Сходіть до візажиста, поміняйте стиль в одязі, окуляри змініть, побризкайтеся цими духами та привернете увагу Олега. – Ви впевнені? – Ні. Але ви спробуйте. Може й вийде…