Смірнови жили в селі в достатку. Все вони мали. І гарний великий будинок, і худобу, і великий двір. Вони мали багато гектарів землі, а для села це вважалося великим баrатством. У Федора Смірнова були син та дочка. Син був старшим, він переїхав до міста, там одружився, вже є діти. А донька поки незаміжня. Вона закінчила економічний університет, але закінчила завдяки грошам батька, бо нічому вона там не навчилася. Працювати вона й не пробувала, їй і так добре живеться. Навіщо їй потрібна робота? Чи потрібно вирішити за кого ж буде вигідно вийти заміж?
У неї було багато залицяльників, адже багато хто хоче одружитися з багатою дівчиною і все життя гідно жити за рахунок дружини. Усі, хто мав синів, хотіли поріднитися з ними. А Федір Смірнов хотів видати заміж свою дочку за заможного зятя, наприклад, за сина його друга, який також володів землями. Ось він був би гідним зятем для Федора Смірнова. А от батьки сусіда Івана вирішили, що для нього найкращим рішенням буде одружитися з дочкою Федора Смірнова. Він буде все життя кататися, як сир у маслі.
Але він відмовлявся. Адже він був заkоханий у Марію, котра була сиротою. Але в неї була добра душа та золоті руки. Але батьки про Марію й чути не хотіли. Тоді Іван пішов з дому, таєм но одружився з Марією і поїхав до сусіднього міста . Нині в них уже двоє дітей. За п’ять років вони збудували будинок, облаштувались у новому місці. Марія і чудово шиє, і вдома завжди чисто, і страви постійно вишукані готує, чоловіка балує. Вона і шиє, і вишиває, і все село до неї ходить. Батьки Івана згодом невістку прийняли та дуже полюбили. А онуків просто обожнювали. А ось донька Федора Смірнова так і залишилася незаміжньою. Крутила перед усіма носом, а батько не міг порахувати багатства кавалерів, щоб вирішити, хто ж достойніший його дочки.