Марина і до весілля розуміла, що її наречений той ще скупердяй. Але найголовніша її поразка сталася після весілля!

– Після весілля житимемо з моїми батьками! Гроші на оренду житла не витрачатимемо, швидше накопичимо на власну квартиру, – сказав Ігор, і Марина погодилася з аргументом. Хоча жити зі свекрами не дуже й хотіла. – На весілля запросимо лише близьких родичів. Зайві гості, зайві витрати, – сказав Ігор. – Я хочу запросити подруг, щоб вони потішилися за мене! – заперечила Марина. – Нехай радіють із боку, годувати їх необов’язково! – Але Тетяну я все одно запрошу! – наполягла Марина. – Гаразд. Якщо так хочеш, запрошуй, — буркнув невдоволений наречений. – Ігоре, мені не вистачає на весільну сукню. Скинь мені не картку грошей, – зателефонувала Марина нареченому. – Заради одного дня куnувати сукню? Зайве витрачання грошей!

Знайди у своєму гардеробі ошатну сукню! На всяку нісенітницю грошей не дам! – відмовив їй Ігор… Засмучена Марина мало не в сльозах прибіrла до подруги. – Він такий скупий! – сказала вона. – Тоді може не виходитимеш за нього заміж? – Запитала Тетяна. – Таню, мені вже тридцять років! Де я ще чоловіка знайду? Та й батьки дуже зраділи моєму шлюбу. Тепер мені їх засмучувати через сукню? – Гаразд. Я тобі доnоможу. У мене залишилося весільне плаття. Має тобі підійти… Весілля, що відбулося в кафе, пройшло нормально. Подарунки в конвертах Ігор складав до своєї кишені.

Advertisements

“Ми тепер сім’я, і немає жодної різниці у кого зберігатимуться гроші”, подумала Марина, але була неприємно здивована тим, що чоловік відразу ж почав перевіряти вміст конвертів, перевіряючи, хто скільки подарував. Довго не святкували, невдовзі нечисленні гості почали розходитися. А Ігор став збирати залишки частування на столі до заздалегідь приготовлених пакетів. – Три дні витра чатися на їжу не треба буде! – радісно коментував він свої дії. – Чого стоїш? Доnомагай! Марина, нічого не сказавши, вийшла з кафе. Окинула стоянку поглядом. Батько з мамою ще не поїхали. Вона підбіrла до машини батька і сіла до неї. – Я з вами! – сказала вона батькам. – Додому? – уточнив батько. – Так, – відповіла дочка, і батько пішов машини. Марина була вдячна батькам, що вони нічого не питали. Швидше за все бачили непристойні вчинки чоловіка…

Advertisements

Leave a Comment