– Та що ти за дурницю пореш?! – обурилася Інна. – У тебе щасливий шлюб, люблячий чоловік, двоє чудових дітей! Куди тебе чорти занесли? – Ну не можу я сама собою керувати, подруго, – виправдовувалася Амалія. – Варто тільки Максу опинитися поряд, я млію. А від його випадкових дотиків у мене мурашки по всьому тілу гасають. Сьогодні Амалія зізналася подрузі Інні, що потай мріє про пестощі Макса. – Ти розлюбила Стаса? – Люблю! Але чоловіка я люблю серцем, а Макса – тілом. Ну, немає kолишньої гостроти стосунkів у мене зі Стасом. Не тягне мене до нього! – То може вам з чоловіком поїхати куди-небудь?
Змінити обстановку на тиждень інший. Може це оживить ваші почуття? – Та куди їхати? І на що? Ніну до школи готувати треба. А це, знаєш, такі витрати. – Ну, тоді спробуй підійти до nроблеми з іншого боку. Подумай, наскільки порядна людина цей Макс, якщо підкочує до дружини друга. Ну пограє він з тобою в kохання, кілька місяців, потім викине, як непотрібну річ. Знайде собі іншу. Тобі потрібне таке щастя? На кілька хвилин настала тиша. Подруги думали кожна про своє. – Є! Евріка! – Раптом крикнула Інна.
– Є ідея! – Яка? – Зацікавилася Амалія. – Коли зі Стасом лягаєте спати, думай не про Макса, а про Стаса… Коли вони зі Стасом лягли в ліжко на ніч, думки Амалії звернулися до Макса, його рук, що пестять… “Стояти! Думай про Стаса!”, наказала собі Амалія. Стала уявляти чоловіка, яким той був пристрасним у перші роки їхнього подружнього життя, як ніжно він гладив її тіло, як м’яко цілував… Сама того не усвідомлюючи, Амалія повернулася до чоловіка, почала гладити його, цілувати, пестити… Стас відгукнувся на ніжність… Ніч у них пройшла бурхливо. “Це було щось із чимось! Ай та Інна, розумниця моя!”, захоплено думала Амалія вранці, готуючи чоловікові каву… Через тиждень таких “вправ” Макс став не тільки байдужим Амалії, а навіть неприємний. Але на жінку ні, та й накочує со ром за kолишні, дурні думки.